Ми їх очима

Клієнт прав не завжди. “Чорний список” гостей ресторанів і кафе. Що стосується приємного спілкування, посмішки і гостинності, то в більшості закладів громадського харчування, вчать горезвісній істині: “Клієнт завжди правий”. Але іноді зустрічаються такі гості, чию “правду” прийняти вкрай важко. Збірний образ таких клієнтів офіціанти бачать в своїх найстрашніших снах. Але про все – по порядку.

Не вітаються. Іноді гості викликають неприязнь ще до того, як сідають за столик. З однієї простої причини: вони не вважають за потрібне вітатися з офіціантом.

– Вітаєшся з ним – і не отримуєш взаємності, просто нуль реакції. Всі ми різні, у когось, може, так у звичці. Не дуже приємно, хотілося б, коли ти йдеш на контакт з людиною, все-таки отримувати взаємність. 

Розсіяні під час замовлення. На думку офіціантів, важко обслуговувати гостей, які не слухають, коли ти повторюєш їх замовлення. Від цього можуть і виникати помилки, наприклад, коли приносять сильногазовану воду замість середньогазованої.

– Зробивши замовлення, багато гостей вважають, що вони свою справу зробили, ти можеш йти, і ми тебе не бачимо і не чуємо. А потім виявляється: “Я не це хотів, а інше!”. Але ж потрібно було слухати, коли ми повторювали замовлення. 

Вимагають замовлення цієї хвилини. Якщо з претензіями з приводу довгого очікування страв офіціанти ще можуть погодитися, то фраза “Пиво відразу!” викликає у них роздратування.

– Клієнти вважають, що як тільки вони вимовляють слово “пиво”, воно відразу ж повинно з’являтися у них на столі. Звичайно ж, напої ми в будь-якому випадку приносимо до їжі. Природно, ти йдеш на поступки (про всяк випадок – спрага велика) і намагаєшся, наскільки це можливо, прискорити процес видачі напоїв. Але не всі розуміють, що бармен видає їх за певним принципом, і потрібно все-таки почекати.

Не попереджають, що потрібен окремий рахунок. Здебільшого офіціанти люблять обслуговувати великі веселі компанії. Але коли в кінці вечора з’ясовується, що кожному гостю потрібен окремий рахунок, це може чимало потріпати нерви. Справа в тому, що в багатьох кафе і ресторанах роздільні рахунки можна оформити, тільки якщо про це офіціанта попередили заздалегідь. І подальші обурення навряд чи можуть піти на користь: така особливість програми, завантаженої на термінал.

Затримуються. Любителі посидіти ще “півгодинки-годинку” після закриття ресторану також в чорному списку у офіціантів.

– Під алкоголем люди себе не контролюють. Іноді це переходить всі рамки, коли ти розумієш, що тобі ще добиратися додому, заклад ВЖЕ закрито, а на тебе не звертають ніякої уваги. Звичайно, це дратує. Нам же потрібно якось дістатися! Деякі, напевно, думають, що заклад має працювати до останнього гостя. Але ми не можемо собі цього дозволити, оскільки знаходимось в житловому будинку.

Приносять їжу з собою. Ще один унікальний тип гостя – той, хто все своє завжди носить з собою. Так, було кілька випадків, коли клієнти розкладалися в ресторані зі своєю картоплею і кавою або приносили заздалегідь куплені тістечка. Найдивовижніше, що у відповідь на претензії офіціанта гості чинять просто – пишуть скарги. І на них доводиться відповідати, що особливо дивує адміністраторів.

Не дивляться за дітьми. Не можна не згадати і про батьків, які приходять в ресторан з маленькими дітьми і не стежать за ними.

– Коли ти розумієш, що несеш піднос скла, у тебе кілька страв в руках і ти можеш цієї маленької дитини не помітити, а раптом розіб’ється скло? Хотілося б, щоб діти були все-таки при батьках. Хіба мало що може трапитися.

Грублять і відносяться як до прислуги. Але все перераховане вище – це ще квіточки. Найбільше офіціантів дратує “тикання” (“принеси”, “подай”) і загальне неввічливе ставлення гостей до офіціантів. Трапляються і прямі образи.

Фліртують. Іноді офіціантів ображає відвертий флірт, особливо коли він абсолютно недоречний.